Красне поле було останньою барикадою на території сучасного Закарпаття, де українці боронили столицю Карпатської України – Хуст – від угорців. Добровольці Карпатської Січі першими пішли у бій, проти багатотисячної угорської армії. Хоч фінал був очевидний, українські січовики боролися до кінця. У бою на Красному полі загинули 230 воїнів Карпатської січі.
Історики кажуть: бій на Красному полі є повторенням подвигу Героїв Крут.
Історична подія, проголошення Карпатської України, яка пролунала на весь світ, обернулася трагедією для українців у березні 1939 року.
До захоплення Карпатської України угорськими військами спочатку планували приступити 12 березня 1939 року, у день проведення виборів в місцевий Сейм, але німецький уряд відкинув цю ідею, повідомивши, що своєчасно сповістить про час початку окупації.
Угорці зосередили на кордоні 12 дивізій VI армії й у ніч із 13 на 14 березня угорська армія невеликими силами почала просування углиб території Карпатської України.
О 2:00 ночі підрозділи «Карпатської січі» (у той час — напіввійськової організації, що налічувала 5 тис. чоловік) для захисту від угорців за наказом прем’єр-міністра Августина Волошина отримали зброю на складі хустської жандармерії (41 гвинтівку і 90 пістолетів зі спорядженням).
О 6:00 ранку чехословацькі війська, в кількості 200 солдатів, озброєних шістьма легкими танками (LT vz.35), чотирма бронемашинами (OA vz.30), важкими гарматами, кулеметами й мінометами, атакували головні будівлі січовиків: кіш, «Січовий готель», головну команду, «Жіночу сікту» і «Летючу естраду». Керівництво автономної Карпатської України звернулося до чехів із закликом припинити вогонь, але відповіді на пропозицію не надійшло. Січовики приступили до захоплення складів зі зброєю, адміністративних будівель і роззброєння патрулів. Озброєні сутички між січовиками і чехословацькими військами продовжувалися понад 8 годин. На вулицях Хуста з’явилися барикади, зав’язалися постійні вуличні бої.
Після телефонної розмови між прем’єр-міністром Августином Волошиним (який виступав категорично проти озброєного нападу чехословацьких військ на підрозділи січовиків) і генералом Львом Прхалою на вулицях установилося перемир’я — Чехословаччина повернулася до казарм, а «Карпатська січ» роззброїлася.
За даними різних джерел, втрати січовиків становили від 40 до 150 убитими й близько 50 пораненими, втрати чехословаків — від 7 до 20 солдатів і жандармів убитими. За час протистояння між Січчю і чехословаками угорські війська зайняли три села біля Мукачева.
У цих обставинах 15 березня 1939 року Августин Волошин проголосив по радіо незалежність Карпатської України і направив до Берліна Адольфу Гітлеру телеграму, в якій просив узяти країну під протекторат Третього Рейху. У відповідь німецький уряд відмовив в підтримці і порадив не чинити опору угорським військам. Цього ж дня угорський уряд направив до Хуста свого парламентера з пропозицією роззброїтися і мирно увійти до складу Королівства Угорщина. Волошин відповів відмовою, заявивши, що «Карпатська Україна мирна держава і хоче жити в мирі з сусідами, але у разі потреби дасть відсіч будь-якому агресорові». У Закарпатті оголосили мобілізацію.
Через внутрішні політичні чвари, сумнівність ідеології й методів, а також непевність керівництва Карпатської України, армія молодої держави не мала особливої підтримки з боку населення.
15 березня 1939, одночасно з окупацією Чехії і Моравії, Гітлер доручив Угорщині окупувати території сучасного Закарпаття.
Перед боєм на Красному полі чеська армія залишила зброю в окопах за 10 хвилин до закінчення 24 годинного ультиматума. На їх місце в окопи зайшли шістнадцяти-сімнадцятирічні семінаристи. Відділи «Карпатської Січі» усвідомлювали фатальний кінець і те, що не в силі були захистити країну проти вдесятеро більшого угорського війська. Втім, виступили на оборону малоозброєні та без військового вишколу. Трапилося криваве побоїще. У полон не брали, розстрілювали, кололи, різали. На Красному полі загинули всі – в дуже страшних муках.
Увечері 15 березня, в день початку німецької окупації Чехословацької республіки, угорські війська зробили загальний наступ по чотирьох напрямах:
Ужгород — Перечин — Ужок;
Ужгород — Свалява — Лавочне;
Мукачево — Іршава — Кушниця;
Королево — Хуст — Ясіня — Волове.
Варто зауважити, що «Карпатська січ» поповнила свій склад добровольцями, в основному демобілізованими солдатами чехословацької армії з місцевого населення, і, маючи в своєму складі 10—12 тис. погано озброєних бійців, спробувала чинити опір. Основного удару угорці завдали по лінії Ужгород — Перечин, прагнучи цим відрізувати Карпатську Україну від Словацької республіки. Угорська армія наштовхнулася на сильний опір біля села Горонда, де сотня «січовиків» М. Стойка утримувала оборону впродовж 16 годин.
Схема нападу на Карпатську Україну
:
Важкі бої йшли за міста Хуст і Севлюш (Виноградів), який неодноразово переходив з рук в руки. Найбільш кровопролитним став бій на підступах до Хуста, на Красному полі.
За даними угорських архівів, у цьому бою з боку «січовиків» загинуло 230 чоловік, а з угорської — 160. Опір «січовиків» загрожував затягуванням бойових дій, але на допомогу угорцям прийшли поляки, які почали свій наступ від Ужоцького перевалу.
Вранці 16 березня, через добу після проголошення незалежності, уряд Карпатської України покинув Хуст, попрямувавши у бік румунського кордону, а через кілька годин угорські війська здійснили штурм столиці Карпатської України.
У штурмі міста взяли участь 24-й угорський батальйон прикордонників і 12-й самокатний батальйон, також активно використовувалися авіація і протитанкові гармати. Угорцям протистояли понад 3 тис. «січовиків», які мали на озброєнні 12 одиниць бронетехніки, відібраної раніше у чехословаків. Під натиском гнітючих сил супротивника «січовики» були вимушені відступити з міста.
17 березня угорські війська узяли Рахів, Ясіня і Буштино.
Увечері 17 березня (за іншими даними 18 березня) всю територію Карпатської України окупували угорці. 18 березня (після узяття Воловця — останнього населеного пункту, утримуваного «січовиками») угорські війська завершили окупацію Карпатської України і вийшли на всій лінії кордонів з Польською республікою і Королівством Румунією.
Організований опір припинився, проте окремі підрозділи «Карпатської січі» продовжували боротьбу в партизанських загонах ще протягом трьох тижнів, а на території Воловеччини і Рахівщини — до січня 1940 року.
Сукупні втрати «січовиків», за різними даним, склали від 2 до 6,5 тисяч чоловік. Різниця пояснюється тим, що більшість з них загинула не в зіткненнях з регулярними угорськими частинами, а в результаті зачисток і розстрілів полонених. До цього приклало руку і місцеве угорське населення, яке озброїлося залишеною чехословаками зброєю: воно почало полювати за групами січовиків і вбивати їх на місці без суду і слідства.
Крім того, січовиків, які здавалися полякам, розстрілювали на місці, причому вихідців зі Східної Галичини (складової частини Польської республіки на той час), яких затримували угорські окупанти в Закарпатті, передавали польській прикордонній службі. Частина бійців «Карпатської січі», яка відійшла до Королівства Румунія, була роззброєна, пограбована місцевим населенням і видана угорцям. Січовиків, які вижили, тримали в угорському концтаборі села Ворюлюпош поблизу міста Ньїредьгаза. За перші два місяці після окупації на роботу до Королівства Угорщина погнали 59 377 жителів Закарпаття, до Німеччини — 686 осіб.
Зважаючи на вище згадані події, можна стверджувати, що саме тут для України де-факто почалася Друга світова війна і саме тут почався український опір найкривавішому тоталітарному режиму ХХ століття.
В наші дні на території Закарпатської області, поблизу села Рокосова, розташовано меморіальний парк «Красне поле», він знаходиться між Хустом і Виноградовом. Його було створено на місці трагічної загибелі захисників Карпатської України.
2009 року парк «Красне поле» було оновлено, він став філіалом Закарпатського обласного краєзнавчого музею.
Тут і сьогодні вшановують пам’ять полеглих за свободу і незалежність України.
Нагадуємо, як повідомлялося раніше, Закарпатку судитимуть за прославляння президента рф і представників НЗФ «ДНР»: що відомо? (ФОТО)
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Добровольці закарпатського «Сонечка» отримали відзнаки від Головного управління розвідки (ВІДЕО, ФОТО)
ВАРТО ЗНАТИ: Бережіться: магнітні бурі в березні – названо найнебезпечніші дати