Зараз із кожної праски лунають палкі вимоги легалізувати зброю. Диванні стратеги, що героїчно воюють у коментарях, малюють у своїх фантазіях швейцарську ідилію: кожен у своєму будинку має ствол і спить спокійно. Проблема лише в тому, що Швейцарія — це країна ситих бюргерів зі стабільною нервовою системою, а ми — натовп на порозі масового гострого психозу.
Дати зброю суспільству з тотальним, нелікованим ПТСР — це як видати піротехніку пацієнтам у маніакальній стадії.
Ми отримаємо десятки тисяч людей, які повертаються з фронту з випаленою психікою через лютий треш і екстрім, який вони пройшли. А в тилу сидить армія не менш агресивних невротиків, яким інформаційний шум, телемарафони та блогери розігнали параною і ненависть до стадії кипіння. Вони ненавидять усіх підряд, сваряться між собою, їхній «чердак» тримається на чесному слові й залишках кортизолу.
І куди підуть ці люди, коли їх остаточно накриє? До психіатра? Не смішіть.
Державна система психіатричної допомоги давно кастрована так званими «ефективними менеджерами». Ті унікальні заклади старої школи, де важких пацієнтів могли витягувати з провалля місяцями, залучаючи працю, терапію і повертаючи їм навички життя — давно знищені.
Замість реальної медицини нам підсунули сліпу кальку західних методичок і принцип «гроші ходять за пацієнтом». У звичайній терапії це дійсно актуально. А в психіатрії — це смертний вирок.
Пацієнта з важким розладом неможливо стабілізувати за три тижні, але нові стандарти, написані кабінетними теоретиками, які живого хворого бачили хіба що на картинці, диктують саме це. Три тижні — і йди на вулицю, звільняй ліжко. Медицина перетворилася на конвеєр з випуску недолікованих людей з поламаною психікою назад у соціум.
Після війни пріоритетом номер один мала б стати тотальна психіатрична диспансеризація населення і створення закритих мереж санаторіїв, де з ветеранами та їхніми родинами місяцями працювали б спеціалісти, повертаючи мозок із патологічного режиму в нормальний.
Але державі, чий бюджет нагадує прострелене корупцією відро, простіше вмити руки. Хочете безпеки — купуйте приватне ППО і стволи. Перестріляйте один одного за місце на парковці, поки політичні еліти будуть пересиджувати цей природний відбір у своїх закритих елітних селищах.
Вільний обіг зброї без фундаментальної, жорсткої та працюючої психіатрії — це не крок до вільного світу. Це квиток в один кінець до Сомалі. І, схоже, цей квиток нам скоро принесуть додому. Разом із зарядженим пістолетом.