Рішенням сесії Мукачівської міської ради від 28 квітня 2022 р. № 786 було перейменовано вулицю академіка Івана Павлова на вулицю Юрія Чорі.
Юрій Чорі – закарпатський поет, драматург, етнограф, фольклорист. Був політичним дисидентом, в’язнем сталінських таборів, реабілітований у 1991 році. Видав понад 30 книг різного жанру. Родом із с. Зубівка.
Олексій Філіпов у своєму дослідженні «НАЗВИ ВУЛИЦЬ МУКАЧЕВА У ХХ ст.» стверджував, що вулиця Юрія Чорі мала наступні назви: вул. академіка Івана Павлова – Corvin János utca.
У розпорядженні редакції є документ за 20 березня 1945 року, у якому вулиця Корвін перейменовується на академіка Павлова. Інших даних по вулиці наразі немає.
Вулиця проходить від дитячої обласної лікарні до старого єврейського кладовища.
На цій вулиці майже завжди багато транспорту. І недивно – тут розташований автовокзал. Поїхати звідси можна як у міста Закарпаття і України, так і за кордон.
По вулиці постійно проїжджають красиві міжнародні двоповерхові автобуси. Біля автовокзалу є речовий ринок «Ілона».
А також багато кав’ярень, де можна випити не тільки кави, а й алкоголь та закусити простими стравами. Багато кафе закрилися, про що свідчать закинуті приміщення.
Поряд з вокзалом – супермаркет.
За кілька кроків від автовокзалу розбита дорога, у влітку там весело квакають жаби. Поруч – за парканами красиві приватні будинки, а також – забудова.
Дорога веде до мосту та єврейського кладовища. Колись на цьому місті були чагарники та сміття, кладовище облаштували коштом родичів колись похованих тут людей.
На кладовищі поховані євреї, які були вбиті під час нацистської окупації. Зазвичай ворота кладовища закриті і подивитися на нього можна тільки прогулюючись по мосту, з якого, якщо йти у бік вулиці Миру відкривається красивий вид на Мукачево.
Старші люди згадують, що їм розповідали їхні батьки: «Мало хто знає тепер, що в часи фашистської
окупації на тому місці, де зараз знаходиться автовокзал, був пункт збору євреїв. Тут їх садили у вагони для відправки в Освенцим і інші табори смерті. Людей тримали за колючою проволокою без їжі та води, поки не запихували у вагони. Платформа, де зараз знаходиться зупинка потяга
«Мукавівприлад» під «гідовським» мостом, якраз і слугувала для посадки. Деякі євреї рятували дітей, передаючи їх по дорозі до пункту збору зустрічним людям, деяким це вдавалось, ці діти згодом зростали у прийомних родинах. Мукачівці носили ув’язненим їжу і воду, передавали через
загородження». Спогади записала наша спецкор Олена Забенко.
Колись міська рада розглядала варіант виїзду з вулиці Ю. Чорі на шляхопровід, щоб розвантажити трафік на автовокзалі.
У протилежну сторону від автовокзалу – ЗОШ №2 імені Тараса Шевченка, одна з кращих шкіл міста. Для дітей тут побудований сучасний спортивний майданчик, є красивий сад, і нове укриття, побудоване, що називається у дуже рекордні терміни.
Далі вулиця продовжується приватними будинками і закінчується біля дитячої лікарні.
P.S. Якщо ви володієте будь-якою суспільно значущою інформацією, старими фотографіями чи іншими матеріалами, які стосуються історії вулиці Юрія Чорі (академіка Івана Павлова, Corvin János utca та раніше) – будемо вдячні можливості доповнити статтю. Це стосується і цікавих людей, які там колись проживали чи проживають; і подій, що відбувалися на вулиці, і будівель, що можливо колись тут були. Матеріали надсилайте на e-mail: kozanostra.ua@gmail.com
Юрій Кравчук, депутат Мукачівської міської ради
Читайте також: Мукачівська вулиця Андрія Новака: тісно пов’язана із медициною