Рішенням Мукачівського міськвиконкому №356 від 27.12.2016 року «Про перейменування назви вулиць, провулків, площ міста Мукачева» перейменували вулицю Терека на вулицю Малильо Софії.
Вулиця Софії Малильо – без перебільшення, одна з найменш «публічних» вулиць. Фактично, це – перевулок між вулицями Григорія Сковороди та Шандора Петкі у районі колишнього заводу «Мукачівприлад». Проте постать Софії Малильо високо цінують у творчих колах України та Чехословаччини. 3 1990 по 2012 рік вона прожила у Мукачеві, була активним членом «Союзу Українок». Про її непростий життєвий шлях дізнаємося з Вікіпедії:
«Народилася у 1926 році. В 1934 році пішла до школи у рідному селі. Закінчивши початкову школу, навчалася в українській гімназії м. Модражи в Чехії, поблизу Праги, куди її, в 1937 році, як найздібнішу ученицю, направив директор Вишне-Верецької школи Йосип Баланчук. Там вона навчалася до літа 1948 року. Події Другої світової війни закинули Софію Малильо до Західної Німеччини. Після закінчення війни зразу повернулася на Закарпаття. Середню освіту завершила в 1945—1947 роках вже в радянській школі в місті Свалява, отримавши золоту медаль. У 1947 році вступила в Львівський державний університет ім. Івана Франка на факультет французької мови.
2 листопада 1948 році на другому курсі її заарештували без судового слідства зі звинуваченням у державній зраді за статтею 54-1а Кримінального кодексу УРСР. Підставою для такого дивного і водночас жахливого звинувачення послужила інформація, що в роки війни дівчина перебувала на західно-німецькій території. В 1949 році заочно в Москві, комісією ОСО, остаточно було засуджено за статтею 54-4 («Сприяння світовій буржуазії») Кримінального кодексу УРСР засудили до 10 років виправно-трудових таборів без конфіскації майна через його відсутність у обвинуваченої. У 1954 році через фізичну неможливість нормального існування її перевезли інвалідом з Колими до тайшетських таборів в Іркутській області. Софія Малильо була звільнена з таборів із повною реабілітацією на підставі постанови Комісії Президії Верховної Ради СРСР від 5 липня 1956 року. Після звільнення з таборів Софія поновилася на другий курс на навчання і в 1960 році закінчила Львівський університет з червоним дипломом. Після закінчення вузу Софія Михайлівна Малильо працювала вчителем у сільських школах Закарпатської, Запорізької, Вінницької та Черкаської областей та 5 років у Дрогобицькому педінституті ім. Івана Франка.
В 1990 році Софія Малильо повернулася на Закарпаття і проживала в м. Мукачево. В 2012 році Софія Малильо перенесла інсульт і останні чотири роки свого життя провела прикутою до ліжка.
19 жовтня 2015 року поетеса померла в рідному селі Верхні Ворота».
У мікрорайоні «Пентагон» за ініціативи громадської активістки Валентини Щербини та депутата міськради Тетяни Кіш було реалізовано проєкт «Софіїн двір».
Походження старої назви вулиці – Терека – редакції наразі невідоме.
P.S. Якщо ви володієте будь-якою суспільно значущою інформацією, старими фотографіями чи іншими матеріалами, які стосуються історії вулиці Малильо Софії (Терека та раніше) – будемо вдячні можливості доповнити статтю. Це стосується і цікавих людей, які там колись проживали чи проживають; і подій, що відбувалися на вулиці, і будівель, що можливо колись тут були. Матеріали надсилайте на e-mail: kozanostra.ua@gmail.com
Юрій Кравчук, депутат Мукачівської міської ради
Читайте також: Вулиця Роглєва Миколи (колишня Пархоменка) у Мукачеві