Хтось вірить, ніби коли війна закінчиться, все магічним чином стане добре. Пташки заспівають, сонце засяє, а люди кинуться обіймати одне одного.
Знімайте рожеві окуляри. Після фінального свистка почнеться новий розковбас, і для цього нам навіть не знадобляться ракети з-за поребрика. Ми чудово впораємося самі, зжираючи одне одного живцем.
Давайте повернемося з рожевих мрій на грішну землю і згадаємо, як працює біологія.
Десятки тисяч років тому наш печерний предок бачив шаблезубого тигра — і його організм миттєво вмикав сирену «бий або біжи», вкидав у кров тонну гормонів стресу, серце починало лупити як скажене, а м’язи наливалися силою. Предок або вбивав тигра, або тікав на дерево. Стрес зникав, система поверталася до норми.
Проблема в тому, що наше тіло й досі працює за цим же примітивним алгоритмом. Еволюції плювати на ваш новенький смартфон і штучний інтелект — приблуди, які з’явилися ну буквально вчора. Для нашого внутрішнього печерного дикуна (фізіологічно ми все ще там!) нічого не змінилося.
Тільки тепер ми тягаємо свого «тигра» у власній кишені 24 години на добу.
Кожного разу, коли ми гортаємо стрічку новин, бачимо черговий приліт, руйнування, розірвані тіла, і ще й фоном чуємо виття сирен, наш мозок не розуміє, що це просто пікселі на екрані. Наша внутрішня мавпа впевнена: смерть стоїть прямо отут за спиною. Організм миттєво запускає викуваний мільйонами років еволюції протокол виживання.
Пульс у небо, тиск скаче, цукор летить у кров. Але бити нікого, і бігти нікуди. Ми просто сидимо на дивані і варимося у коктейлі кортизола з адреналіном. І так день у день. Вже п’ятий рік поспіль. Без вихідних і пауз на рекламу.
Уявіть собі комп’ютер, заражений вірусом. Цей вірус забиває всю оперативну пам’ять і не залишає простору для інших програм. Все починає виснути. Оце зараз і є наша психіка. Підсвідомість постійно сканує простір на небезпеку. Цей процес не зупиняється ні на секунду, навіть уві сні. І коли напруга не знаходить природного виходу — систему просто розриває зсередини.
Звідси ця тотальна навколишня параноя. Депресії. Агресивні вчинки. Люди іскрять від найменшого дотику.
Помічаєте, як зараз всі навколо сруться через дрібниці? Як статистика розлучень пробиває стелю, а вчорашні ідеальні сім’ї розлітаються на друзки? Це не «характери не зійшлися». Це перегріта психіка шукає, на кого б виригати накопичену напругу.
Де тонко — там і рветься.
А що в цей час роблять наші улюблені політичні еліти?
Їм кайфово. Їм ідеально підходить цей формат. Заляканий натовп, який сидить на хронічному передозі адреналіну, керується напрочуд просто через кнопки тривожності і зрадоперемог.
Політикани живуть у своїй паралельній реальності, де головна проблема — це втримати статус «сонця нації» (або хитати під сонцем стілець, якщо ти опозиціонер і сам хочеш до корита), підкрутити рейтинги, перевірити криптові гаманці та розпиляти черговий бюджет. Їм абсолютно начхати на те, що у людей нервова система згоріла дотла. Вони продовжать накачувати нас страхом через свої ручні марафони і ботоферми, бо поки ти трусишся і ненавидиш — ти не ставиш їм зайвих питань.
У підсумку ми отримаємо націю тотальних інвалідів. Фізично зношених, з посаженими серцями, спазмованими судинами і вбитою підшлунковою.
Але найгірше буде з головою.
У нас усіх зараз всередині резервуар нескінченної ненависті. Але головний винуватець цього всього сидить за тисячі кілометрів у іншій країні, прикритий бункерами і ешелонами ППО. До нього не дотягнутися. Тому вся ця колосальна агресія, як вода, що прорвала дамбу, хлине на своїх же.
Після війни почнеться грандіозне канібальське шоу. Національне полювання на відьом. Всі почнуть гризти всіх.
«А де ти був?», «А чому ти не захищав державу в окопі?», «А скільки ти задонатив?», «А чому ти виїхав, поки я тут сидів?», «А ти недостатньо страждав!». Це буде безкінечний, кривавий, безглуздий процес самознищення. Додайте до цього рівняння гігантську кількість нелегальної зброї, яка зараз причаїлася на руках, — і отримаєте ідеальний рецепт суспільного колапсу.
Ми зараз — піддослідні щури в унікальному історичному експерименті. Це перша війна, яка транслюється онлайн прямо в мозок кожному з нас. І коли все це закінчиться, з нашого поплавленого суспільства будуть писати нові глави для підручників з масової патології.
Готуймося. Найгірше ще попереду.