У лісах на Мукачівщині “шукають” регіональний ландшафтний парк місцевого значення «Синяк», який, вочевидь, існує тільки на папері.
ПРО ЩО МОВА?
26 травня 2011 року IV сесія Закарпатської обласної ради VI скликання, ухвалила рішееня №229 «Про створення регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Синяк».
«Створити регіональний ландшафтний парк місцевого значення «Синяк» загальною площею 4631,2958 га за рахунок земель державного підприємства «Мукачівське державне лісове господарство» (303,6614 га – з вилученням, 4253, 6686 га – без вилучення), Мукачівської районної державної адміністрації (46,3386 га лісів із земель запасу Чинадіївської селищної ради – з вилученням, 27,6232 га – без вилучення) з розвитком у його складі всесезонного туристичного комплексу «Синяк» площею 350,00 га», – сказано в тексті документу.
Водночас, цим рішенням, було визначено покласти управління регіональним ландшафтним парком місцевого значення «Синяк» на комунальне підприємство «Центр сприяння розвитку туризму «Синяк», якому Кабінетом Міністрів України надано погодження на розміщення об’єкта – туристичного комплексу, що є складовою частиною РЛП місцевого значення «Синяк», а також затверджено і відповідне ПОЛОЖЕННЯ про регіональний ландшафтний парк місцевого значення «Синяк».
ЦЬОГОРІЧ ПРО РЛП «СИНЯК» НАРЕШТІ ЗНОВУ ЗГАДАЛИ
З часу ухвалення цього рішення минуло майже 12 років. І от, у лютому 2023 року, наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 20.02.2023 р. № 99 прийнято рішення про здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ДП «МУКАЧІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО». Підставою значиться звернення від ГО «Українська природоохоронна група» від 02 лютого 2022 року.
Як наслідок Державна екологічна інспекція у Закарпатській області 06 березня 2023 року видає НАКАЗ № 61 про проведення позапланової перевірки щодо щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в ДП «МУКАЧІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» (зазначене місцезнаходження – 89645, Закарпатська обл., Мукачівський р-н., с. Вільховиця, 3 та ЄДРПОУ 22114595) у період з 7 по 10, з 13 по 17, та 20 березня 2023 року. Згідно із відповідним направленням №574-2 на перевірку делегують чотирьох посадовців з різних відділів – Кополовця Ярослава Михайловича, Дяченка Ігоря Борисовича, Пекаря Юрія Юрійовича та Іванчука Василя Миколайовича.
Підставами значиться вище згадане звернення ГО та доручення ДЕІ України від 03 березня 2023 року №2.6/4 ПГ.
Втім, вже 15 березня наказом №72 і відповідним Направленням 701-02 Держекоінспекція Закарпаття вносить зміни до свого наказу від 6 березня, та направляє на перевірку лісгоспу вже 8 посадовців, у тому числі й в.о начальника ДЕІ у Закарпатській області Михайла Банка.
Варто зазначити, що, згідно із вказаними документами, перевірку було наказано провести на неіснуючому підприємстві, адже ДП «МУКАЧІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» припинило своє існування 20 січня поточного року, натомість, після концентрацій у вигляді приєднання до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», існує ФІЛІЯ “МУКАЧІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО” згаданого ДСГП (Код ЄДРПОУ 45001568).
Попри це, екоінспекторів до перевірки допустили, зважаючи на те, що філія являється правонаступником зазначеного ДП. Також ФІЛІЯ “МУКАЧІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО” ДЕРЖАВНОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА “ЛІСИ УКРАЇНИ” надала представникам ДЕІ у Закарпатській області запитувану документацію щодо рубок у повному обсязі.
Першочергово, як зазначають у лісовому господарстві, перевірка проводилася на предмет порубок у природно-заповідному фонді на 4 ділянках у лісництві ім. Морозова. Зауважили, що перевірку здійснюють на підставі заяви від ГО щодо незаконної рубки лісу на території РЛП «Синяк».
«Було визначено, що жодних рубок на ділянках ПЗФ лісовим господарством не проводилось. 15 березня на місце разом з інспекторами виїжджали лісівники та юрист підприємства. Втім, вже ввечері після цього візиту, екологи повідомили у поліцію про недопуск їх до заходів нагляду (контролю) у лісі. Відповідну заяву зареєстрували, правоохоронцям було надано пояснення про надання заявниками неправдивої інформації» – зауважили у лісгоспі.
Стало несподіванкою для лісівників і те, зауважив очільник ФІЛІЇ “МУКАЧІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО” ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» Василь Анталовський, що у заяві ГО, яку називають підставою для перевірки, йдеться про злочинну діяльність в межах регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Синяк», до якого лісове господарство не мало і наразі не має жодного стосунку. На підтвердження цього журналістці “НАШОЇ СПРАВИ” Олександрі Клімовій було надано відповідну Довідку:
Річ у тім, як наголосила юрист підприємства Наталія Никитюк, що окрім прийнятого облрадою рішення про створення РЛП «Синяк», жодної документації, яка б підтверджувала його створення та існування в натурі немає. Принаймні у лісгоспі ніколи не бачили ні затвердженого проєкту організації території РЛП, ні затвердженого акту винесення меж в натуру і погодження земельної ділянки з картосхемою під об’єктом, ні акту чи будь якого іншого документу про вилучення від лісгоспу земельних ділянок, ні охоронного зобов’язання про передачу під охорону території згаданого РЛП, як і відповідних реєстраційних записів, а також підтверджень одержання лісгоспом такого охоронного зобов’язання.
Відтак, було подано відповідний запит на інформацію в Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА (ОВА), у відповіді на цей інформаційний запит щодо згаданих документів у Департаменті повідомили, що не володіють зазначеною інформацією (!) та порадили звернутися до обласної ради.
Тим часом, зранку 16 березня, закарпатські держекоінспектори повернулися до лісгоспу із доповненим наказом, у більшій чисельності та із наміром обміру пнів на ділянках у лісництві ім. Морозова, які, як було визначено напередодні, не належать до об’єктів ПЗФ.
До цієї перевірки долучилися і громадські активісти ГО «НАРОДНА РАДА МУКАЧІВЩИНИ», а також журналістка газети «НАША СПРАВА Закарпаття» Олександра Клімова.
На час мого прибуття до Філії «Мукачівського лісового господарства» ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» у кабінеті її очільника Василя Анталовського вже перебували представники екоінспекції. Втім, за хвилину вони пішли, повідомивши, що мають намір у лісі обмірювати пні, а лісівники, якщо хочуть, можуть до них приєднатися. При цьому, що саме вони перевіряють зазначено у моїй присутності не було. Як не дивно, але пояснити цього мені не зміг ні очільник, ні головний лісничий, ні спеціалісти лісового господарства, адже у документах, які пред’явили екоінспектори, знову було вказано неіснуюче підприємство та примарний РЛП «Синяк».
Мене запросили приєднатися до поїздки на місце, у лісництво ім. Морозова, де мали намір здійснити якісь заходи контролю. Як виявилось, представники екоінспекції вже дісталися до 28 кварталу згаданого лісництва та здійснюють якісь обміри без залучення фахівців лісового господарства чи інших не зацікавлених осіб.
Прокоментувати ситуацію на місці представники екоінспекції відмовились, посилаючись на те, що на це їм, нібито, потрібен дозвіл, власне, як і представитись. Єдине, мені зазначили, що здійснюють заходи контролю та “розсіялись” по лісу.
В очікуванні на повернення з лісу інспекторів, лісівники розповіли, що в цьому кварталі рік тому проводилися санітарно-вибіркові та прохідні рубки. Та пообіцяли надати мені відповідні лісорубні квитки по поверненню з виїзду. (Надані лісорубні квитки опубліковано у фотогалереї на початку статті – ред.)
Тим часом, коментар із приводу того, що відбувається, мені надав головний лісничий Філії «Мукачівського лісового господарства» ДСГП «ЛІСИ УКРАЇНИ» Андрій Волянський:
Далі ми вирушили у 17 квартал цього ж лісництва. Тут ситуація повторилась. Інспектори “розсіялись” по лісу, де, чомусь вибірково, проводили обміри пнів на лісосіці, без жодних пояснень та участі лісівників.
Тим часом, лісничий показав мені видимі межі лісосіки, на якій ми знаходились та розповів, що минулого року у цьому кварталі проводились прохідна, санітарна-вибіркова рубка, а також прибирання небезпечних дерев, облік яких здійснюється подеревно.
Дочекавшись, коли представники екоінспекції вийдуть з лісу, ми з головним лісничим повернулися до адмінбудівлі лісгоспу у Вільховиці за обіцяними мені підтверджуючими документами.
Як виявилось тут вже перебували і голова Тимчасової слідчої комісії «Нацресурс» – нардеп Микола Тищенко, член згаданої комісії Михайло Лаба, а також нинішній очільник Держекоінспекції у Закарпатській області Михайло Банк та чоловік, який фіксував усе на відео.
Про це я дізналася, очікуючи в приймальній на обіцяні мені документи та лісорубні квитки. Поважна делегація у цей час саме вийшла з кабінету директора.
Пан Тищенко представився і, ймовірно, помітивши моє редакційне посвідчення, запитав про РЛП «Синяк». Щиро, як мені здалося, здивувавшись, почувши відповідь про те, що його, окрім як на папері (рішенні облради, прийнятому в 2011 році – ред.), не існує. Потому Микола Тищенко запросив мене у Синяк на інспекцію щодо виявлення злочинних рубок на об’єкті ПЗФ РЛП «Синяк». Звісно, що я погодилась. Втім, комісію мені довелось наздоганяти.
Микола Тищенко з командою виїхав на місце дещо раніше. Мене в лісгоспі затримала розмова з юристкою підприємства, яка надавала мені роз’яснення щодо низки запитуваних документів.
На момент мого прибуття на місце нардеп із командою та держекоінспекторами фотографувалися біля містку через річку Синявка, який веде до ділянки 28 кварталу лісництва ім. Морозова.
Голова ТСК одразу запросив мене оцінити масштаби беззаконня і щодо містка, і щодо побудованих при дорозі будівель, і водозабору на річці (останній, до слова, і справді скидається на розміщений із явним порушенням). Зауважу, що виявивши такі, зі слів нардепа, кричущі порушення, жодних дій щодо припинення чи то їх фіксації, окрім відео фіксації, яка у моїй присутності тривала безперервно, вчинено чомусь не було. Втім, і пояснити мені, де саме ми зараз знаходимось та якою є приналежність і статус землі на якій ми стоїмо у цей момент, пан Тищенко так і не зміг. Нажаль, навіть у присутності членів ТСК ВР, я так і не дізналася, де саме розташовується РЛП «Синяк» і, чи пощастило мені таки у ньому побувати в реальному житті – я досі не знаю.
Окрім твердження, що заповідні землі РЛП «отут, усюди», більше нічого суттєвого по темі місцярозташування і меж ландшафтного парку я не почула, як і жодної вичерпної відповіді на інші свої запитання, уточнення чи зауваження. Були емоційні тиради, звинувачення, питання… Чомусь, до слова, до мене, а не, до прикладу, присутніх представників Держекоінспекції.
В якийсь момент Микола Тищенко навіть сказав, що більше не хоче зі мною спілкуватися. Втім, після мого зауваження про те, що я задаю логічні питання, виходячи з конкретної ситуації, вочевидь передумав і ми пішли дізнаватися, хто ж побудував тут ошатну кілька поверхову будівлю. Через паркан поспілкувалися з юнаком, який сказав, що тут працює, виконує ремонтні роботи. За його словами будівля, будівництво якої так обурило голову ТСК, по завершенні ремонту, стане санаторієм. Принагідно, зважаючи на вік робітника, нардеп, у нашій присутності, також переконався особисто, що хлопчина стоїть на військовому обліку.
Після, голова ТСК звернув увагу на огорожу в лісі через дорогу, на якій розміщувалась табличка-застереження «ОГОРОЖА ПІД НАПРУГОЮ». Пан Тищенко вчергове зауважив що це незаконно і неприпустимо в Україні. Винуватцями цього беззаконня, як і попередніх, нардеп назвав Василя Анталовського, очільника тутешнього лісгоспу, та голову Держлісагенства Юрія Блоховця, які, мовляв, таке і допустили на території нібито РЛП.
Що це за відгороджена ділянка на той момент мені відомо не було, але, пообіцяла нардепові дізнатися. І дізналася, у лісівників, під час чергового візиту до лісгоспу за підтверджуючими документами, які запитувала раніше.
Як виявилось – відгороджена ділянка лісу (240 га) передана у довгострокове (49 років) користування, згідно з договором сервітуту між лісгоспом та В. Гелетеєм (екс очільником СБУ в Закарпатській області – ред.).
Як зазначили у лісгоспі – це не таємниця, і кожен охочий може дізнатися вичерпну інформацію щодо цієї ділянки, подавши відповідний інформаційний запит.
Також, зважаючи на особисту присутність очільника Держнкоінспекції в Закарпатській області Михайла Банка, я, звісно, скористалась можливістю і запитала у безпосереднього керівника, що саме та на якій підставі перевіряли інспектори тут сьогодні. Вичерпної відповіді, нажаль, знову не отримала. Але, Михайло Банк зауважив, що обласна екоінспекція виконує наказ Міністерства відповідно до Доручення ДЕІ України. При цьому він зазначив, що про припинення ДП «Мукачівське лісове господарство», до цього часу, йому відомо не було.
А вже за кілька хвилин Микола Тищенко зі своїми супутниками, посилаючись на невідкладні справи, поїхав. На обіцяну інспекцію в заповідні ліси РЛП «Синяк» ми так і не потрапили, принаймні сьогодні.
ДЕ Ж ШУКАТИ «КІНЦІ»?
У пошуках відповіді на це запитання, перш за все, слід повернутися до рішення IV сесії Закарпатської обласної ради VI скликання від 26 травня 2011 року, №229 «Про створення регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Синяк». В якому чітко зазначено наступне:
А також пункти 1,2 та 5 затвердженого даним рішенням Положення:
Водночас, згідно з нормами затвердженого Положення, було визначено, що дирекція комунального підприємства «Центр сприяння розвитку туризму «Синяк» РЛП звітує про свою діяльність перед обласною радою, а в галузевому відношенні – перед державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області.
Контроль за діяльністю РЛП мали б здійснювати Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, Державна екологічна інспекція в Закарпатській області, інші спеціально уповноважені державні органи влади відповідно до чинного законодавства України.
Та, от халепа, виявляється, згадане комунальне підприємство ліквідовано та припинило свою діяльність наприкінці 2016 року!!!
Рішення про припинення юрособи шляхом ліквідації прийняла Мукачівська районна рада 25 серпня 2016 року. Згідно із цим рішенням, тодішньому голові райради Івану Михайлу було доручено створити відповідну комісію по ліквідації та зобов’язати останню вжити організаційно правові заходи, передбачені чинним законодавством, щодо ліквідації комунального підприємства.
Вже восени 2017-го року черговий резонанс довкола на той момент вже ліквідованого Комунального підприємства «Центр сприяння розвитку туризму «Синяк» розігнав тодішній очільник Закарпатської ОДА Геннадій Москаль, який звернувся до тодішнього прем’єра В. Гройсмана з проханням скасувати розпорядження Азарова, яким, нібито,була узаконена крадіжка 350 гектарів лісу начебто під будівництво туристично-рекреаційного комплексу в Синяку на Мукачівщині.
«Хочу нагадати історію цієї афери, за якою стоїть нинішній нардеп В.Балога, – заявляв тоді Геннадій Москаль. – На цих землях Балога обіцяв зробити рекреаційний комплекс із інвестиціями в 150 мільйонів доларів, готелями на три тисячі відпочиваючих, парковими зонами, гірськолижними витягами і т.д. А насправді побудував тут свою дачу й огородив територію металевою сіткою, по якій пустив струм. Ніякого обіцяного Балогою курорту зі 150-мільйонними інвестиціями в Синяку немає – це була банальна крадіжка величезної території для власних потреб. Зрозумівши, що за крадене доведеться відповідати, 25 серпня 2016р. Мукачівська райрада, яку очолює сват одного з Балог, у терміновому режимі приймає рішення про припинення юридичної особи – Комунального підприємства «Центр сприяння розвитку туризму «Синяк» шляхом ліквідації (документ додається).
На сьогодні ситуація така – туристичний курорт не побудований, комунальне підприємство, на яке виділяли 350 гектарів, ліквідоване, виділена земля номінально «повисла в повітрі», – аргументував своє звернення до прем’єра Геннадій Москаль.
А вже 06 грудня 2017 року Москаль і сам видав розпорядження № 659, яким скасував розпорядження колишнього голови Закарпатської облдержадміністрації Олега Гаваші від 3 грудня 2007 року «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальному підприємству «Центр сприяння розвитку туризму «Синяк» у постійне користування для будівництва та обслуговування туристичного комплексу «Синяк» за межами населених пунктів Мукачівського району Закарпатської області».
Регіональні видання замайоріли гучними заголовками:
«Землю у Синяку, де Балога побудував собі дачу, Москаль повертає у державну власність» – PMG. ua
Через 10 років: Москаль має намір відібрати у Балоги 350 гектарів землі в курортній зоні в Закарпатті (ДОКУМЕНТИ) –Prozak.info
Від Балоги відберуть маєток на 350 гектарів у Синяку (документ) – ТРИБУНА
Про що ж мова тоді роз’яснили у виданні prozak.info.
Нижче наводимо уривок з тексту автора публікації Степана Форкоша мовою оригіналу:
«У 2007 році Віктора Балогу призначили керівником Секретаріату Президента Віктора Ющенка. І саме тоді Віктор Балога вирішив використати посаду для певних приватних інтересів. Біля курорту “Синяк” у Балоги дача. Це там де колись було лісництво. А поруч неймовірно гарні місця.
Про схему, за якою Балога вирішив забрати собі землю, першим викрив тодішній голова фракції БЮТ в облраді Андрій Сербайло. Він розповів, що Мукачівська районна рада, яку тоді очолював ніхто інший як майбутній сват Балоги Гелетей, створює так званий Центр розвитку туризму “Синяк”. Під цей Центр, у якого не було на рахунку жодної копійки, виділяється 350 га землі. Було передбачено, що забудовник збудує крупний туристичний комплекс, а сума інвестиційного проекту склала 142 млн. євро.
Новостворене комунальне підприємство Центр розвитку туризму “Синяк” подало в обласну раду документи на погодження будівництва туристичного комплексу. І вже у вересні 2006 р. керована балогівцями облрада погодила «Центру» матеріали про розташування об’єкту під забудову на території 350 га. А контроль за виконанням розпорядження мав виконувати… рідний брат Віктора Балоги – Іван, який на той час був заступником губернатора.
14 листопада 2007 року на той час керівник уряду Віктор Янукович видав розпорядження № 990 про виділення 350(!) гектарів землі у Мукачівському районі під Центр розвитку туризму.
Звичайно, що 80% території складали ліси, а для будівництва об’єктів ці ліси потрібно вирубувати. Не було навіть проектів об’єктів туристичного центру, а ліси вже масово вирубували.
Приблизний розмір втрат лісового господарства склав понад 58 мільйонів гривень. Плюс – збитки спричинені вилученням земель визначені в розмірі 45 мільйонів 555 тисяч гривень.
Однак уже в 2011 році, коли Віктор Балога посів посаду міністра МНС в уряді Януковича, тодішній глава уряду Микола Азаров відновив постанову Кабміну про виділення 350 гектарів землі під Центр.
Таким чином, під туркомплекс дозволили виділити 303,7 га держпідприємства “Мукачівське лісове господарство” та 46,3 га лісів із земель запасу Чинадіївської сільської ради на Мукачівщині.
Звичайно, що Віктору Балозі потрібно було якось легалізувати землі і вийти із зобов’язань щодо будівництва. Тоді ж було вирішено, що на території біля Синяка буде створено регіональний ландшафтний парк на 4,6 тисячах гектарів, а землі, які було виділено під Центр розвитку туризму, просто увійдуть у склад цього парку, яким опікуватиметься область. Балога скинув із себе вантаж інвестиційних зобов’язань,а зиск отримав виключно на зрубаному лісі.
Що ж зараз хоче Геннадій Москаль. Він просить главу уряду Володимира Гройсмана скасувати розпорядження Азарова від 2011 року. На думку Москаля, після цього 303 гектари повернуть Мукачівському лісгоспу і ще 44 гектари Чинадіївській сільраді. А якщо повернуть, то можна буде забрати у Балоги дачу, яка, ніби, на цих землях.
Дача Балоги не на цих землях і легалізована вже давно. А якщо щось і потрібно скасовувати, то скасовувати не розпорядження Азарова, а рішення облради про створення ландшафтного парку. Але суті це не міняє. Якщо Геннадій Москаль хоче якось допекти Віктору Балозі по цій земельній історії, то потрібно порахувати збитки, які були нанесені через масові рубки лісу на цих землях. Тепер ми розуміємо, що рубали безпідставно, бо не було ніякого проекту щодо будівництва об’єктів туризму.
Ну і ще. Варто нагадати, що у тому ж таки Синяку Балога отримав ще деякі земельні ділянки. Це було у ті дні 2014 року, коли на Мадані розстрілювали Небесну сотню», – сказано в публікації видання.
Втім, пройшло трохи часу і резонанс зійшов на нівець, а про “Синяк” знову забули. До минулого року.
На цей раз, після заяви про злочин від «Українська природоохоронна група», долею ландшафтного парку-примари на Мукачівщині зацікавилось і Профільне міністерство і ТСК ВР «Нацресурс» і Держекоінспекція.
Цікаво, лишень, знайдуть «крайніх» і «відбувайлів», чи й справді винуватців, чиї діяння призвели до такої ситуації, буде покарано?
Хотілося б вірити, що Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів неефективної діяльності Державного агентства лісових ресурсів України, Державного агентства водних ресурсів України та Державної екологічної інспекції України, їх територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, які могли призвести до зменшення надходжень до державного та місцевих бюджетів, докладе максимум зусиль, аби нарешті покласти крапку в цій історії.
Як же буде насправді – покаже час.
А поки, шановні читачі, думай -те!
Адже, що не кажіть, а мальовничі землі й природні багатства довкола Синяка на Мукачівщині і наразі залишаються (ой, яким!) ласим шматком! Відтак, допоки тривають “пошуки крайніх” не варто відмітати імовірність того, що хтось уже “поклав око” на цю місцину…
Саша Клімова, “НАША СПРАВА Закарпаття”
Нагадуємо, як повідомлялося раніше, Наґаздувала: посадовиця із Закарпаття у змові нанесла збитків на понад 157 мільйонів (ФОТО)
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Закарпатському підприємцю “світить” до 7 років тюрми: що він накоїв? (ФОТО)